UniLang

riwnodennyk wrote:Some people (not me ) say "прОшу?" as equal to sentence like "excuse me, can you repeat?"

So what do you say instead?

Мне интересно что означает окончание "ко" в украинских фамилиях?
В чеченском "къо" и "къу" - мужчина, сын. Отражено в словах "къонах", "къонгий", "к1ант" и т.д. Происходит из слова "х1у" - семя, а то в свою очередь из хурритского "хут".
К примеру, Тимошенко - предка звали Тимош - "ен" в чеч. принадлежность - "къо" - потомок, Ющенко - предок Ющ + ен + къо.
Есть какое-то объяснение в украинском?

Тарас Шевченко wrote:Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
(...)

Question: does this /u/ > [w] after a word ending in a vowel thing ever happen in today's Ukrainian? There's of course a similar process in Belarusian (у > ў).

In general it does, for example всі/усі or взяти/узяти, or just the preposition в/у, but in the case of "Україна" it's not common. I don't dare to say that nobody ever does it today, but it's not the rule.

У мене два питання.

Чи є якесь пояснення, чому буква и в слові "дитина" (або "дитя") стала і в слові "діти" (чи може навпаки)?

В українських народних піснях часто чується такий специфічний спосіб співу у жінок. Це можна слухати наприклад у цій пісні. Чи цей спосіб співу має якусь назву?

dorenda wrote:Чи є якесь пояснення, чому буква и в слові "дитина" (або "дитя") стала і в слові "діти" (чи може навпаки)?

У деяких інших слов'янських мовах маємо схожу ситуацію (рос.: дитя, дети; чес.: dítě, děti), тож це чергування виникло, мабуть, давно. У словнику староукраїнської мови наведено такі варіанти: д1т2, д1ти (1=ять, 2=юс малий), у словнику старослов'янської (давньоцерковнослов'янської) мови слова "дитя" взагалі немає (є натомість д1тищь, отрокъ, отроч2, ч2до).

dorenda wrote:В українських народних піснях часто чується такий специфічний спосіб співу у жінок. Це можна слухати наприклад у цій пісні. Чи цей спосіб співу має якусь назву?

Який саме спосіб?

RCA wrote:

dorenda wrote:Чи є якесь пояснення, чому буква и в слові "дитина" (або "дитя") стала і в слові "діти" (чи може навпаки)?

У деяких інших слов'янських мовах маємо схожу ситуацію (рос.: дитя, дети; чес.: dítě, děti), тож це чергування виникло, мабуть, давно. У словнику староукраїнської мови наведено такі варіанти: д1т2, д1ти (1=ять, 2=юс малий), у словнику старослов'янської (давньоцерковнослов'янської) мови слова "дитя" взагалі немає (є натомість д1тищь, отрокъ, отроч2, ч2до).

Цікаво, дякую.

RCA wrote:

dorenda wrote:В українських народних піснях часто чується такий специфічний спосіб співу у жінок. Це можна слухати наприклад у цій пісні. Чи цей спосіб співу має якусь назву?

Який саме спосіб?

Я маю на увазі, як співає та жінка, яка найголосніше співає. Це не фальцет, і здається, також не... ну, як це називається українською? грудний регістр? Не знаю, як ще можна описати.

dorenda wrote:Я маю на увазі, як співає та жінка, яка найголосніше співає. Це не фальцет, і здається, також не... ну, як це називається українською? грудний регістр? Не знаю, як ще можна описати.

Не знаю... Це, мабуть, питання до фахівців з народного співу.

Так, але я таких фахівців не знаю, отже подумала, може хтось з тутешніх читачів знає відповідь. Ніколи не відомо, хто в чому знається.

Може, це допоможе:

Стилі співу в українців різняться за мелодикою, формами музикування, звукоутворенням, формами багатоголосся тощо. Кожен територіальний стиль може об'єднувати кілька виконавських традицій, бути одиничним чи гуртовим.

Показовими для українського народного співу є наявність різновидів вокально-тембрової традиції. Тембр грудної барви найхарактерніший для східних областей і Наддніпрянщини. На північ (Полісся) і південь (Поділля) від умовного центру — Черкащини — при загальному збереженні цього типу співу він стає дещо м'якшим, поступово спадає інтенсивність звуку. У Галичині й на Західному Поділлі традиційна манера співу вже зовсім інша. Для неї характерне використання, окрім грудного, ще й головного регістру голосу та доволі поміркована інтенсивність співу. Третя традиція, що ніби «вкраплюється» великими островами поміж ареалу панування двох перших, пов'язана з використанням міксту. У співі використовуються змішані регістри, сама ж манера — легка і висвітлена. Ця традиція є особливо показовою для Наддніпрянщини. Крім означених найголовніших традицій, є безліч перехідних.

P.S. Ніколи не знаєш (you never know), хто НА чому знається/розуміється.

Дякую за інформацію, RCA!

Чи хтось тут може знає якісь прості оповідання українською мовою без авторских прав?

dorenda wrote:Чи хтось тут може знає якісь прості оповідання українською мовою без авторских прав?

Аа, ні Чому?

Я би хотіла попробувати опрацювати такий текст так, щоби можна було його читати методом Іллі Франка, і потім помістити його на своєму сайті.
Я вже знайшла якісь тексти на Wikisource. Вони не дуже прості, але думаю, що можна щось з ними зробити.

I have a friend from Ukraine and he speaks Russian only, but understands Ukrainian. We also watched once a documentary in school about Belarus and he could understand their language too. Are these languages really that close? Do Russian-speakers have to be exposed to it, to understand? Do Polish + Russian speakers understand it instantly? I'm just curious if they are as close as Czech and Slovak, closer (Yugo pack) or more like Czech and Polish.

Thank you for reply

nuur wrote:I have a friend from Ukraine and he speaks Russian only, but understands Ukrainian. We also watched once a documentary in school about Belarus and he could understand their language too. Are these languages really that close? Do Russian-speakers have to be exposed to it, to understand? Do Polish + Russian speakers understand it instantly? I'm just curious if they are as close as Czech and Slovak, closer (Yugo pack) or more like Czech and Polish.

Thank you for reply

Sorry for possibly not understanding your case well, whether your Ukrainian friend had lived for a long time in Ukraine or not. But generally, regardless of the language the Ukrainian prefers to speak, if it's Ukrainian or Ukrainian Russian, he still understands the Ukrainian language well because it's ubiquitous in Ukraine. What about Russians, as in my experience, they usually don't understand spoken Ukrainian well, and ask for speaking Russian.

Well he's not a Ukrainian Russian, but he's from the eastern part of country where Russian or the Surzhyk is more common. He speaks Russian, but for example he pronounces the Г as h instead of g as in Ukrainian or Belarusian.

Thanks for the answer

P.S. And he came here at the age of 10 or 11.

nuur wrote:Are these languages really that close?

It depends on how you depend their proximity. Grammatically they are rather close, similarly to most Slavic languages. There's certainly some degree of Russification which influenced the other two languages, which can be seen through lack of, for example, obligatory vocative, frequent usage of incorrect phrases calqued from Russian among less educated speakers. In fact, this is one of the most convincing arguments I see in favour of prescriptivism.

Lexically, Ukrainian shares about 84% words with Belarusian and 62% with Russian (for comparison, 70% with Polish and 68% with Slovak) as counted using Swadesh lists. This is why for me Belarusian is easy to understand due to common lexicon with Ukrainian and phonology more similar to that of Russian. When I talked to my Belarusian friend, both in our native languages, we could understand each other just fine. Yet I guess Ukrainian is harder for Belarusian speakers, since it's more distant from Russian.

Phonologically, Ukrainian has distinctive features setting it apart, like lack of o-reduction, but for more comprehesive information you'd rather read more reliable sources.

nuur wrote:Do Russian-speakers have to be exposed to it, to understand?

Yes, there is no mutual intelligibilty, but it can vary between forms of the language. Some Western dialects sound unusual even for me.

nuur wrote:Do Polish + Russian speakers understand it instantly?

Probably much better than monolingual Russians, but again, modern linguists show dozens of unique characteristical features of Ukrainian which can be difficult to trace for them. Perhaps it would require some training needed to recognize the connection between some features in Ukrainian and Polish or Russian. I don't know, seriously. Ask Polonus or anyone else around from this group of people.

nuur wrote:He speaks Russian, but for example he pronounces the Г as h instead of g as in Ukrainian or Belarusian.

This is common all across the country, even in Eastern regions. Which can only show that these areas are ethnically Ukrainian, since there was no other superstratum which could leave a similar effect.

nuur wrote:Well he's not a Ukrainian Russian, but he's from the eastern part of country where Russian or the Surzhyk is more common. He speaks Russian, but for example he pronounces the Г as h instead of g as in Ukrainian or Belarusian.
.

Of course I am not Ukrainian, but regarding the pronounciation of "Г", this is not only in Ukraine, but also in Southern Russia and in the countryside.

I doubt Surzhik is that common nowadays in Eastern Ukraine, they use to speak mostly Russian there (of course, with the local pronounciation).

AndreiB wrote:

nuur wrote:Well he's not a Ukrainian Russian, but he's from the eastern part of country where Russian or the Surzhyk is more common. He speaks Russian, but for example he pronounces the Г as h instead of g as in Ukrainian or Belarusian.
.

Of course I am not Ukrainian, but regarding the pronounciation of "Г", this is not only in Ukraine, but also in Southern Russia and in the countryside.

I doubt Surzhik is that common nowadays in Eastern Ukraine, they use to speak mostly Russian there (of course, with the local pronounciation).

You're absolutely right about the the pronounciation of Г. It's Ukrainian pronounciation is popular in many places of the world, where the Ukrainian language had been spoken, but is currently being supplanted -> by Ukrainian Russian (like American English), considerably Russian language, where phonetics is significantly Ukrainian and many Ukrainian words remained, and finally -> Russian. These areas are South of Russia (mostly Kuban and Rostov Oblast), Far East of Russia, Northern Kazakhstan and so on (maybe northern Moldova too? Can you tell something about the features of Russian language spoken in Moldova?). Ukrainian there is spoken in the villages and Ukrainian Russian - in the cities. Pretty the same, but a bit not so tragical, conditions are in Luhansk, Kharkiv, Donetsk Oblasts of Ukraine. The Ukrainian language is spoken in the villages, but the Ukrainian Russian is spoken in the cities and is cosidered by many locals to be a "language of cities". There's a social norm to speak Ukrainian Russian in the city even for those coming to the city from the Ukrainian-speaking villages.
Map of Ukrainians in the Eurasia is here http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0% ... e_1897.png

It's also correct that on the proper Russian speaking areas, somewhere in Lipetsk, Orol or Tambov, where South Russian dialect is local, the dialect also has such feature as pronouncing Г not as G. But this feature is usually not so good preserved as e.g. on the Ukrainian areas in Russia.
Similar pronounciation of Г can be found also in Czech, Slovak languages. Definetly, it's not only Ukrainian.

Once I've been trying to collect the most popular features of the Ukrainian Russian. It varies a bit, but many features are usually found in every Ukrainian Russian speaking person. The beta version can be found here: http://riwnodennyk.livejournal.com/35460.html

Examples of Ukrainian Russian comparing to Russian:

И шо (not что) ты будешь с этим делать?
Мой малой (not сын) в этом гходу (not году) уже в школу подёт.
Вам надо кулёк (not пакет)?
Буряк (not свекла) - один с (not из) самых популярных овощей в (not на) Украине.